Всі ми знаємо компанію Harley-Davidson як одну з компаній списку «Fortune 500», але колись доля цього бренду залежала від настінного телефону з шнуром у новорічну ніч 1985 року.
У 8-му епізоді подкасту «Bore and Stoke» Білл Девідсон поділився напруженими подробицями тієї ночі, коли «Motor Company» ледь не припинила своє існування.
Опівнічний дедлайн
Після легендарного викупу за рахунок позикових коштів (LBO) 1981 року, спрямованого на порятунок бренду від AMF, Harley-Davidson опинилася в неймовірно хиткому фінансовому становищі. Наприкінці 1984 року Citibank — їхній основний кредитор — раптово відмовився від угоди. Компанії дали час до 1 січня 1986 року, щоб знайти нового фінансового партнера, інакше їй загрожувала ліквідація.
Дві купи паперів
31 грудня 1985 року, коли години відлічували останні хвилини, родина Девідсонів зібралася за вечерею, чекаючи на дзвінок від генерального директора Вона Білса, а напруга в кімнаті ставала все більш задушливою. На столі адвоката лежали дві окремі стоси документів: одна — для подання заяви про банкрутство за розділом 11, а інша — для продовження діяльності компанії на умовах нової кредитної угоди. До 19:00 доля компанії залежала від того, яку стосу підпишуть.
«Пролунав дзвінок, і ми знали, що це Воун. Мій тато, Віллі, підвівся й підняв трубку стаціонарного телефону на стіні… і, слава Богу, тато вигукнув: «Ми це зробили!»»
«Харлі» забезпечив кредит буквально за кілька годин до дедлайну, перетворивши те, що могло б стати некрологом бренду, на одну з найвидатніших історій корпоративного відродження в американській історії.
Перегляньте епізод подкасту «Bore & Stoke» з Біллом Девідсоном тут, щоб прослухати повне інтерв’ю.
Комментарии
0 комментарии