Фізика MotoGP за екстремальної спеки

Коли температура поверхні траси підвищується, мотоцикл MotoGP та його гонщик стикаються з низкою проблем, які стосуються майже кожного аспекту гоночної продуктивності, від зчеплення шин з дорогою до витрати палива та чіпляння людини за машину. Тепло покращує зчеплення шин у короткостроковій перспективі, але це покращення супроводжується швидкою деградацією шин, що є однією з головних проблем, пояснює головний екіпаж Педро Акости Пол Треватан, про експлуатацію цих мотоциклів за надзвичайно високих температур.

Тому розуміння того, як тепло впливає як на велосипед, так і на корпус, є різницею між змагальними перегонами та перегонами, витраченими на управління пошкодженнями.

Безпосереднім компромісом є зчеплення з дорогою та довговічність. Коли сонце палить, а траса нагрівається, зчеплення шин збільшується, але деградація відбувається так само швидко. Як результат, гонщик, який покладається на це зчеплення на початку гонки, розплачується за це пізніше в гонці, коли гума втрачає свою найкращу продуктивність. Цей єдиний зв’язок визначає, як гонщик вибирає темп на відрізку, наскільки сильно передня частина може бути притиснута до повороту та скільки зчеплення ззаду залишається для виходу з останніх поворотів. Крім того, тепло впливає на витрату палива та інші механічні характеристики, тобто двигун і шини працюють проти однакового зростання температури.

Спека не зупиняється на мотоциклі. Вона також випробовує гонщика фізично, переважно через зневоднення. Організм швидко втрачає воду під шкіряним одягом за високих температур навколишнього середовища: нерідко гонщик втрачає від двох до семи фунтів ваги під час гонки, рясно пітніючи, і все це, сидячи на гарячому мотоциклі. Як наслідок, ця втрата рідини впливає на концентрацію та зосередженість саме в той момент, коли гонщику це найбільше потрібно, і може призвести до фізичних наслідків, таких як судоми.

Найгірші умови спостерігаються там, де високі температури поєднуються з високою вологістю. Наприклад, на Гран-прі Малайзії та Індонезії гонщики можуть боротися з температурою понад 34 градуси Цельсія та вологістю понад 70 відсотків. Вологість пригнічує здатність організму віддавати тепло через піт, тому ті ж зусилля, які можна витримати в суху спеку, стають набагато більш виснажливими. Тому це ті траси, де фізичне навантаження на всю дистанцію гонки найвище, і де межа між сильним фінішем і труднощами часто залежить від фізичної підготовки гонщика, а не від його чистої швидкості.

Спорядження гонщика створене з урахуванням цього. Шоломи та шкіряний одяг розроблені для вентиляції, переміщення повітря по тілу, щоб допомогти відвести тепло. Крім того, гонщики несуть воду в горбику своїх шкіряних шоломів, що дозволяє їм певною мірою регідратуватися під час самої гонки. Однак ніщо з цього повністю не вирішує проблему — інтенсивність гонки MotoGP перевершує те, що може замінити будь-яка система гідратації — але вентиляція та вода в борту зменшують швидкість, з якою гонщик деградує протягом дистанції гонки. Те саме спорядження також має працювати в усьому спектрі погоди, тому вибір захисних щитків має значення: гонщики можуть вибирати різні захисні щитки з різним рівнем прозорості, щоб відповідати рівням освітлення, які коливаються від хмарного до палючого сонця, а щитки також можуть бути оброблені так, щоб відштовхувати воду та/або обмежувати запотівання від власного дихання гонщика, коли умови стають вологими або холодними.

З боку машини, вибір шин є основним важелем, який команди використовують для контролю температури. У сухих умовах гонщики використовують сліки, розподіляючи десять передніх та дванадцять задніх шин на повний гонковий вікенд, і вибір складу сильно залежить від температури. М’якший склад забезпечує краще зчеплення, але швидше руйнується в спеку; навпаки, твердіший склад витримує дистанцію, але вимагає від гонщика більших зусиль для забезпечення зчеплення на початку. Тому в екстремальну спеку цей розрахунок схиляється до складів, які можуть витримати деградацію, спричинену температурою траси. Підігрівачі шин на стартовій решітці підтримують температуру гуми поблизу оптимальної аж до старту, забезпечуючи зчеплення на перших вирішальних колах.

Це допомагає розподілити нагрівання в межах усього діапазону умов, які команда повинна планувати, оскільки одні й ті ж інструменти по-різному реагують на кожен з них. Холодна погода, навпаки, створює протилежну проблему: багато технічних зон мотоцикла працюють оптимально лише після досягнення мінімальної температури, тому шинам потрібно більше часу, щоб досягти своєї оптимальної точки, а карбонові гальма стають менш ефективними. Тим часом дощ повністю позбавляє зчеплення з дорогою та змушує переходити на протекторні вологі шини, з яких кожен гонщик отримує шість передніх і сім задніх у м’якій та середній специфікаціях, а також м’якшу підвіску, оскільки загальна швидкість буде нижчою. Вітер, крім того, ускладнює спорт, побудований на аеродинамічній ефективності, а також може охолоджувати поверхню траси та змінювати зчеплення.

Оскільки вплив погоди настільки прямий, команди не залишають це на волю випадку. Натомість вони аналізують метеорологічні прогнози та дані, щоб спланувати, що ймовірно принесе сесія чи гонка, а потім приймають рішення щодо шин та налаштувань з урахуванням цієї картини. Погода впливає на стратегію гонки занадто безпосередньо, щоб її ігнорувати, і тому спека є однією зі змінних, яку змагальна команда враховує ще до того, як згасне світло, а не реагує на неї після початку гонки. Неправильно підібраний склад шин за високих температур траси може перетворити претендента на подіум на гонщика, який тягне зношену гуму до прапора.

Якщо ви хочете оцінити гонку в спеку як глядач, зверніть увагу на три речі. По-перше, на вибір складів шин на стартовій решітці та на те, чи зробив гонщик ставку на м’якший варіант, який може зникнути. По-друге, на темп у середній третині гонки, де деградація через високі температури траси відділяє гонщиків, які керували своїми шинами, від тих, хто використовував їх рано. По-третє, на мову тіла гонщика на заключних колах, оскільки зневоднення та судоми проявляються як невеликі помилки, ширші лінії та втрата ривка на виході з поворотів. Для гонщиків та команд практичний урок поширюється на будь-яку їзду в спекотну погоду: поважайте компроміс між раннім зчепленням та деградацією, гідратуйте заздалегідь та ставтеся до прогнозованих даних як до вхідних даних для налаштувань, а не як до додаткової думки. Зрештою, спека є постійною в цьому виді спорту, і найшвидшою реакцією на неї є підготовка.